Спочатку донору робиться місцева анестезія або загальна седація, після чого за допомогою спеціальної голки у нього робиться забір стовбурових клітин кісткового мозку тазової кістки. Збір матеріалу триває близько години. Отриманий кістковий мозок очищають від фрагментів кістки та крові, за необхідності додають до нього консервант. Після цього його заморожують, щоб зберегти стволові клітини до трансплантації. Цей метод відомий як кріоконсервація. З його допомогою клітини кісткового мозку можуть зберігатися протягом кількох років.

Стовбурові клітини периферичної крові отримують з донорської крові за допомогою спеціальної процедури, яка називається «аферез» або «лейкаферез». Для цього донору необхідно попередньо протягом 4-5 днів приймати спеціальні препарати, щоб збільшити кількість стовбурових клітин у крові. Потім проводиться забір крові для аферезу з великої вени на руці або за допомогою центрального венозного катетера (гнучка трубка, вміщена в широку вену в області шиї, грудей або тазу). Аферез зазвичай займає від 4 до 6 годин. Під час процедури спеціальний прилад фільтрує стовбурові клітини крові. Потім кров вводять донору, а зібрані стовбурові клітини заморожують до моменту пересадки.

Зазвичай паркан кісткового мозку не викликає проблем у донора, оскільки кількість вилученої речовини дуже мала. Більшість ускладнень пов’язані з використанням анестетиків. В області збирання кісткового мозку може відчуватися припухлість та затвердіння протягом кількох днів. Донор може відчувати втому протягом цього часу. Кістковий мозок донора зазвичай відновлюється протягом кількох тижнів. Однак цей період може змінюватись. Деякі люди повертаються до нормального життя протягом 2-3 днів, а іншим потрібно 3-4 тижні, щоб відновити свої сили.

Аферез зазвичай не викликає серйозного дискомфорту. Донор може відчувати невелику слабкість, тремтіння, оніміння губ і судоми рук. При цьому в такому випадку не потрібна анестезія. Тільки препарати, які використовуються для вивільнення стовбурових клітин, можуть викликати кісткові, м’язові та головні болі, втому, нудоту, блювання та/або проблеми зі сном. Побічні ефекти зазвичай проходять через 2-3 дні після прийому останньої дози ліків.

Після потрапляння в кровоносну систему стовбурові клітини осідають у кістковому мозку, де починають виробляти червоні кров’яні клітини, лейкоцити та тромбоцити. Вони зазвичай починають працювати через 2-4 тижні після трансплантації. Лікарі стежать за цим процесом за допомогою регулярних аналізів крові. Повне відновлення імунної системи займає набагато більше часу – від кількох місяців у пацієнтів після аутотрансплантації та до 1-2 років для алогенної та сингенної трансплантацій.

Основний ризик – це підвищена сприйнятливість пацієнта до інфекцій та кровотеч через високодозну/високоінтенсивну терапію. У цьому випадку лікарі можуть призначати антибіотики для профілактики та лікування інфекційних захворювань. Для зниження ризику розвитку кровотечі пацієнту може знадобитися переливання тромбоцитів, а лікування анемії – червоні кров’яні клітини.

Пацієнти, які піддаються пересадці кісткового мозку і трансплантації стовбурових клітин периферичної крові, можуть відчувати короткострокові побічні ефекти – нудоту, блювання, втому, втрату апетиту, виразки в ротовій порожнині, випадання волосся і шкірні реакції. Можливі довгострокові побічні ефекти, як правило, пов’язані з передтрансплантаційною хімієтерапією та променевою терапією. Вони включають безпліддя, виникнення катаракти, вторинної онкології, пошкодження печінки, нирок, легень та/або серця. Ризик ускладнень та їх тяжкість залежить від лікування та заздалегідь обговорюються з пацієнтом.

Міні-трансплантація – це один із видів алогенної трансплантації, який також називається «немієлоаблятивна трансплантація» або «трансплантація зменшеної інтенсивності». Цей метод передбачає проведення низькодозової хімієтерапії та низькоінтенсивної променевої терапії перед трансплантацією. Завдяки цьому кістковий мозок пацієнта руйнується не в повному обсязі, а частково. Однак проведеного лікування вистачає для того, щоб зменшити кількість патологічних клітин та придушити імунну систему для запобігання відторгненню трансплантата.

На відміну від традиційних методів, у цьому випадку клітини донора та пацієнта продовжують спільно існувати протягом короткого проміжку часу після трансплантації. Коли кістковий мозок починає виробляти кров, донорські клітини вступають у реакцію “трансплантат проти пухлини” (ТПО) і знищують патологічні клітини, що збереглися після курсу передтрансплантаційної терапії. Для посилення ефекту пацієнту можуть запровадити білі кров’яні клітини донора. Ця процедура називається “вливання донорських лімфоцитів”.

На цей час проводяться різні клінічні дослідження, спрямовані на оцінку ефективності даного методу в лікуванні різних видів раку, включаючи лейкемію, лімфому, множинні мієломи та інших видів онкогематологічних захворювань.